Пррривіт!

Мене звати Енджі. Є в мене ще довге імʼя, але воно мені таке складне, що я його ніяк не запамʼятаю 😅

Я народилася в місті, де було дуже-дуже страшно. Постійно гриміло, вибухало і палало. І зовсім-зовсім не було людей… і їжі. А назва міста така гарна — Курахове...

Одного дня приїхали люди, щоб забрати мене, моїх братів, сестер та інших собак звідти. Спочатку ми всі лякалися і тікали… бо ми зовсім не розуміли, що відбувається. Але нас зловили — і це, ррррраф, чудово!

Бо ці люди такі до мене добрі, а ще — завжди є їжа і тепло 🥺

Я дуже люблю людей, до речі! З ними весело! І почухати вони можуть, і кажуть, що я така класна дівчинка. А я ж класна! Вмію навіть команди робити, уявляєте?

Кажуть, у деяких собак є свої люди…якими можна ні з ким, ні з ким не ділитись… вони постійно чухають і…люблять. Не знаю, що це… але напевно те, що я відчуваю до усіх-усіх!

Хочу, щоб мене любили й чухали. І я буду любити більше понад усе! Може, саме ти станеш цією людиною?