Привіт! Мене звати Санні. Як сонечко, якщо ви не зрозуміли :)

На початку цього літа мене та моїх сибсів врятували класні люди. Чесно, я не памʼятаю, як ми опинилися на вулиці в центрі Києва… Але там було страшно :( Багато велиииких голосних штук (їх називають машинами), злі люди, які нас штовхали та проганяли… І постійно хотілося їсти… А ще я себе дуже погано почував, бо мене покусали гігантські кліщі. Як згадаю — моторошно!

Але от… прийшли люди і стали нас ловити. Ми спочатку злякалися дуже, бо думали, що нас знову будуть бити чи ганяти. Але ні. Вони відвезли нас до лікаря. Не можу сказати, що це був приємний досвід: мене кололи голками та давали гіркі пігулки. Але там було тепло і багато смачної їжі… тому і голки можна було стерпіти :)

А потім, коли ми всі одужали, нам почали шукати родини. І моїм братику та сестрі навіть знайшли! А от мені ще ні… А я дуже хочу родину! Інші кажуть, що це так здорово, коли в тебе є власні люди, які люблять та балують! І смаколики дають, і диван подарують! Я чекаю на них…

Поки що я трішки боюсь незнайомців. Бо мене в дитинстві дуже ображали люди… І тепер я не одразу можу відкритися. Але я точно-точно стану вам найкращим другом! Тільки полюбіть мене!

У мене є добрий віртуальний янгол-опікун. Інші собаки кажуть, що це коли людина тебе любить та хоче допомогти, але не може взяти додому… Тому дає гроші, щоб ти точно був нагодований та доглянутий :) І в мене є така людина, уявляєте? Але їй потрібні ще друзі-янголи, які допоможуть мене утримувати.

А я буду, гав, передавати вам вітання!