Всім привіт. Мене звати Лука. І чомусь усі, хто чує мою історію, стають дуже сумні…

Я жив у Херсоні. Нормально жив… Як багато інших собак. Їв собі, бігав, котів ганяв. А потім стався кінець світу… Так мені здалося. Бо прийшла вода і її було так багато… Було дуже страшно… і нікуди подітися... Я зачепився за щось і думав, що вже не врятуюсь… Я так хотів жити! Навіть був готовий відгризти собі лапи, аби вижити. Уявляєте?

Мене врятували. Там було багато людей і мене дивом помітили. Але з тих пір я іноді все ще намагаюсь гризти свої лапи, які, як я думав, заважали мені звільнитися. Щось як находить на мене і нічого не можу з цим зробити… Лікарі кажуть, що це ПТСР. Що воно таке, я не знаю. Але точно знаю, що більшість часу я лагідний, грайливий собака — наші дівчата так кажуть!

Я люблю бігати, гуляти полем та знайомитися з іншими песиками. Я ніколи-ніколи не ображу нікого! Тільки себе…. іноді… А ще я люблю людей. Вони дуже класні і врятували мене від води. І рятують досі — від себе самого, від голоду та самотності. Вони мене гладять і люблять! Кажуть, що мені дууже отрібна своя родина. Що коли у собаки є родина, він ніколи не буває самотнім. І що родина любить свого собаку і захищає, і багааато чухає :)

Я дуже хочу знайти свою родину! Я, чесно, дуже люблячий та вірний. Ви навіть не помітите, що я трошки не такий, як інші собаки. Кажуть, що терпіння та час можуть навіть вилікувати мене повністю від цього ПТСР. Заберіть мене і я стану вам найкращим другом!